віршик про хатку

Дуже символічний він мені, особливо зараз.

Стояла собі хатка

Стояла собі хатка —
дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
що мала сто діток.

Така була сімеєчка,
сімеєчка мала!
Ніяк із нею впоратись
бабуся не могла.

Пішла бабуся на город
по моркву й буряки,
пішла вона до пекаря
по хліб та пиріжки.

А сто дітей — не ледарі,
пішли збирати хмиз.
Усі взяли по гілочці
й набрали цілий віз!

Води взяли по крапельці
і повний казанок!
І наварили борщику
бабуся й сто діток.

А потім сто цеглинок
вони принесли вмить,
і склали з них будинок,
і стали в ньому жить.

А потім сто зернинок
поклали в землю в ряд.
І виросли з них квіти,
і став квітучий сад!

А якби та бабуся
не мала сто діток,
була б і досі хатка —
дірявий чобіток!

Наталя Забіла